До Дня Соборності України на заняттях з історії України зі студентською молоддю коледжу були проведені тематичні обговорення та заняття за темами: «Соборність: недоплетена тканина української єдності» та «Нерозривна нитка: як Схід і Захід України знаходили один одного».
Ці теми стали не просто історичними екскурсами, а приводом для глибокої розмови — чесної, інколи болісної, але надзвичайно потрібної. Ми говорили про Акт Злуки 1919 року не як про завершену подію, а як про процес, який триває й досі. Адже соборність — це не лише про кордони на мапі, а передусім про довіру, взаєморозуміння й відповідальність одне за одного.
Разом зі студентами було проаналізовано, чому українська єдність так часто випробовувалася історією, як політичні поділи, стереотипи та зовнішній тиск розривали цю «тканину», і водночас — що допомагало Сходу і Заходу знову знаходити одне одного. Особливу увагу приділили подіям сучасності, адже саме сьогодні ідея соборності наповнюється новим, вистражданим змістом.
Нині соборність — це не гасло і не дата в календарі. Це щоденний вибір: чути, підтримувати, не ділити українців на «правильних» і «неправильних», не дозволяти втомі й болю руйнувати відчуття спільності. В умовах війни, втрат і внутрішніх соціальних напружень питання єдності стає не теоретичним, а життєво необхідним.
Шляхи вирішення суспільних проблем, на моє переконання, починаються з освіти, діалогу та формування критичного мислення. Саме молодь має навчитися бачити складність нашої історії без спрощень, поважати різний досвід і водночас усвідомлювати спільну відповідальність за майбутнє країни.
Соборність — це недоплетена тканина, але нитка не обірвалася. І від кожного з нас залежить, чи стане вона міцним полотном української єдності.
