Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. У 2024-му День пам’яті жертв голодоморів проходить під гаслом «Запали свічку пам’яті за жертвами Голодомору. Борись за Україну та підтримуй воїнів». В цей день спільнота викладачів та студентів Лисичанського педагогічного фахового коледжу доєдналася до Всеукраїнської акції “Запали свічку”.
25 листопада здобувачам освіти коледжу коледжу запропоновано взяти участь у інформаційно-просвітницькому заході «Голодомор. Шлях правди», під час якого учасники зібрання згадали історичний контекст та методи реалізації геноцидної політики більшовиків, прокоментували географію та масштаби національної катастрофи української нації. Акцентували увагу на важливих аспектах теми Голодомору, що стосуються історій виживання сотен тисяч очевидців, проявів людяності, самопожертви тисяч людей за для порятунку інших, внеску української діаспори у питаннях збереження і розповсюдження правди про Голодомор.
Студентська молодь мала змогу простежити шлях забороненої правди про катастрофу українців через історії на мистецьких полотнах художників К.Малевича, В.Цимбала, на сторінках романів «Марія» У.Самчука та «Жовтий князь» В.Барки. Під час обговорення студенти ознайомились із внеском українців із західних терен у справі розголошення правди про злочини совєтської влади, зокрема, діяльності М. Рудницької, А.Шептицького й М.Лемика, визначили значущість діяльності у прориві інформаційної блокади про геноцид Г.Джонса, Р.Лемкіна, Р.Конквеста й Д.Мейса.
Дійшли висновку, що геноцид на довгі десятиліття порушив природний генетичний фонд, призвів до морально-психологічних змін у свідомості нації й зауважили про необхідність пропрацьовування нашарованих одна на одну колективних травм. Страшний урок історії для українців полягає в тому, що втрачаючи власну державу, ми стаємо беззахисними перед злочином геноциду. Тому сьогодні, коли режим у Росії, який є спадкоємцем сталінського тоталітаризму, прагне знищити нашу державу, використовуючи моторошні практики упокорення українців, ми так відчайдушно боремося за неї. Бо знаємо, що поставлено на карту! Головним меседжем заходу стала ідея незламності українського духу та незнищенності української нації, про що доводять долі багатьох українців, тих, хто вижили фізично й не дав знищити себе духовно.
Чурілова В.Є.
