20 вересня 2024 р. в межах діяльності творчої лабораторії «Мовна палітра Луганщини» та для популяризації сучасної української літератури студенти 1, 2 курсів зустрілись із поетом-панкфутуристом Радченком Владиславом. Владислав є аспірантом ЛНУ імені Тараса Шевченка, викладачем ХФКБАД, волонтером, а також випускником Лисичанського педагогічного коледжу, тому радість від зустрічі подвоювалась.
Сучасна українська література часто залишається невідомою широкому загалу, бо ж ми вивчаємо «хрестоматійних» письменників, обов’язкових за програмою. Проте відчуття пульсу саме сучасної літератури, а особливо молодої, створеної сучасною молоддю, яка опирається на знання традицій, проте й опирається самим традиціям, є свідченням, що українська література жива, вона експериментує, незаконсервована в класиках. Тому метою зустрічі було показати діяльність представників харківського андеґраунду, зламати у студентів стереотипи щодо виключної класичності української літератури, а також зацікавити футуризмом як явищем.
Владислав провів зустріч у вигляді лекції, яка мала назву «Панкфутуристична одіссея». Експресивно, цікаво, з гумором та життєвими прикладами автор розповідав історію футуризму так, що лекція стала театральною виставою. Не близький багатьом, а також часто незрозумілий футуризм представників 20-х рр. 20 ст. в емоційній розповіді став цікавим та захоплюючим явищем.
Автор читав свої поезії та поезії футуристів різних років, рекламував відомих та невідомих представників цього напряму. Розповів він і про діяльність авангардної групи «The OPG», яку створив разом з Нікітою Лютим.
Крім змістовної розповіді, Влад зібрав та надав нам посилання на відеоматеріали, сторінки в соцмережах, власні подкасти для тих, хто зацікавився темою.
«Класичне мистецтво застаріле, але воно потрібне, як платформа для мистецтва сучасного», – підсумував Владислав.
«Боротьба класичного та сучасного мистецтва веде до створення нових форм і цікавих результатів», – подумали ми й домовились про нові цікаві зустрічі з Владиславом та його однодумцями. І не тільки з ними. Тож далі буде…
