Мова направду не знає меж…
А. Дронь
Щорічно в День української мови та писемності спільнота Лисичанського фахового педагогічного коледжу долучається до загальнонаціонального заходу, яке вже стало урочистим святом нашої рідної мови – написання Диктанту національної єдності. Піднесений настрій, відчуття загальної спільної дії, бажання перевірити свої знання – усе це знову супроводжувало наших викладачів та студентів.
Цьогоріч для нас це особливий диктант, бо читав його Артур Пройдаков – випускник ДЗ «Луганський національний університет імені Тараса Шевченка», вчитель з Луганщини, що став переможцем Global Teacher Prize в Україні та увійшов 10-ку найкращих вчителів світу.
Отже, особливих хвилювань не було. Ми точно знали, що вчитель української мови нарешті покаже усім, як потрібно читати диктант. Але навіть поруч з ним Даша Астаф’єва перевершила всі очікування красивою інтонацією, розміреним темпом, хоча й помітно хвилювалась.
Отримали насолоду ми також від щемкого тексту А. Дроня. У тяжкий час боротьби країни за незалежність, втрат та зневіри так важливо чути слова «Я люблю тебе…» і розуміти: «Мова не тільки для всіх, а й для кожного». У часи, коли ми частіше прощаємось, ніж зустрічаємось, віра в майбутню зустріч, у те, що доля людини може бути непідвладна часу, так важлива. «Любити міцно!», вірити міцно – це те, про що був цьогорічний диктант. І він відгукувався в наших душах бажанням обійняти найближчих, підтримати тих, хто далеко.
Отож, ми зустрінемось обов’язково, якщо не зараз і не завтра, то через рік, об’єднавши кордони й континенти, покоління й професії під час написання наступного диктанту національної єдності. Бо вона з нами – наша берегиня й захисниця, зброя й надія, те, що не знищили й ніколи не знищать вороги – наша мова! Єднаймося!
