Лисичанський педагогічний коледж
 

Сторінка психолога

 

Хомич Олена Миколаївна – практичний психолог Лисичанського педагогічного коледжу, магістр психології, викладач психології, І кваліфікаційна категорія.

З 2000 по 2004 рр. навчалась у Луганському національному університеті імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Практична психологія. Соціальна педагогіка». за ОКР "бакалавр".

В 2005 р. отримала диплом спеціаліста за кваліфікацією "Соціальний педагог та практичний психолог". Має ступінь магістра за спеціальністю «Психологія».

З 2012 р. навчається в аспірантурі ЛНУ імені Тараса Шевченка на кафедрі психології за спеціальністю 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія». Працює над проблемою антиципації при прийнятті ефективних рішень у педагогічній діяльності.

 

Графік роботи:

Понеділок   09:00 – 18:00
Вівторок   09:00 – 12:30
Середа   12:30 – 18:00
Четвер   14:00 – 18:00

 

Шановні колеги, студенти та просто відвідувачі нашого сайту!

Сьогодення диктує нам свої правила життя. Так сталося, що наше сучасне суспільство вже зрозуміло необхідність роботи психолога, змогло оцінити можливості впливу його праці на суспільство, але, на жаль, ще й досі існує застарілий стереотип: «Хто ходить до психолога – той не зовсім нормальний». Звичайно, що це не так, але дехто може просто не має часу прийти до мене зі своєю ситуацією, хтось соромиться, а хтось просто не вірить у силу допомоги психологічного характеру. Саме тому я вирішила Вам допомогти та спростити можливість звернення до мене.

Задайте своє питання, опишіть свою ситуацію он-лайн. Ви знаєте, що Етичний Кодекс Психолога не дозволить мені, яким-би то чином, висвітлювати вашу ситуацію на широкі кола громадськості, але у своїй відповіді я опишу її у загальних рисах, щоб допомогти іншим розібратися в подібних проблемах.

Перейдіть до форми, заповніть її та відправте. Очікуйте відповідь на сайті коледжу, на сторінці психолога.

Ваш практичний психолог Хомич О.М.

Консультування ON-LINE

 

Міністерство освіти і науки України з метою запобігання торгівлі людьми, запобігання насильству та захисту прав дітей пропонує ознайомитися з інформацією про роботу Національної дитячої «гарячої лінії» та Національної «гарячої лінії» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації.

 

 

Загальноєвропейський номер
Національної "гарячої лінії" з протидії насильству в сім'ї
116123

 

Запрошуємо переглянути соціальний відеоролик

На виконання Державної соціальної програми протидії торгівлі людьми на період до 2020 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України, виготовлено відеоролик із протидії торгівлі людьми під назвою «Українці в якості наркокур'єрів».

Метою відеоролика є інформування громадян України про існуючу проблему торгівлі людьми, зокрема, втягнення осіб у злочинну діяльність із перевезення наркотичних речовин на території іноземних країн таких, як Російська Федерація, Федеративна Республіка Бразилія, Королівство Таїланд, Республіка Греція, Малайзія тощо.

 

 

Культура спілкування педагога в системі моральних відносин

Життєдіяльність педагога безпосередньо пов'язана з культурою спілкування. Оволодіти майстерністю жити з людьми передбачає не лише знання принципів і норм гуманістичних відносин, правильне оцінювання оточення та обставин, а й уміння діяти відповідно до цих знань і принципів.

На думку О. Леонтьєва, педагогічним є професійне спілкування викладача з учнями на уроці чи поза ним (у процесі навчання та виховання), яке виконує певні педагогічні функції і спрямоване (якщо воно повноцінне та оптимальне) на психологічну оптимізацію навчальної діяльності та взаємин між педагогом і учнями, всередині учнівського колективу.

Оптимальним педагогічним спілкуванням вважають таке, що створює найкращі умови для розвитку мотиваційної сфери учнів і творчих можливостей навчальної діяльності, забезпечує морально-емоційний клімат навчання, запобігає виникненню психологічного бар'єру та конфліктних ситуацій між учителем і учнем. Воно здатне задовольнити потреби управління соціально-психологічним, духовним розвитком учнівського колективу та уможливлює реалізацію в навчальному процесі особистісних якостей педагога.

Педагогічне спілкування відбувається в різних ситуаціях та умовах. Труднощі в комунікації, як правило, виникають тоді, коли вчитель прагне примусити учнів вступити в контакт, незважаючи на їх емоційний стан, інтелектуальні особливості та бажання спілкуватися. Це "відштовхує" вихованців і сприймається ними як патерналізм, некоректність та нав'язливість. Тому в намірі спілкування слід виявляти обережність, здатність осягнути налаштованість іншого на встановлення контакту, комунікативну дію.

Кожний акт спілкування впливає на наше життя загалом. Крім того, в ньому реалізуються такі функції, завдяки яким досягають мети:

  • контактна: встановлення стану двосторонньої готовності приймати та передавати повідомлення і підтримувати взаємозв'язок до завершення акту;
  • інформаційна: обмін повідомленнями (описами), запитаннями та відповідями;
  • спонукальна: заохочення партнера або самого себе (стимулювання та автостимулювання) до виконання певних дій;
  • координаційна: взаємне орієнтування та узгодження дій, коли йдеться про спільну діяльність;
  • пізнавальна: адекватне сприйняття і розуміння сенсу повідомлення, а також взаєморозуміння (намірів, установок, переживань, станів партнерів);
  • емотивна: неусвідомлений "обмін емоціями" або збудження в партнері певних емоцій;
  • встановлення відносин: усвідомлення і фіксування свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних та інших зв'язків;
  • впливова: зміна стану, поведінки, ціннісно-мотиваційної сфери партнера (намірів, поглядів, думок, рішень, уявлень, потреб, рівня активності, смаків, норм поведінки, оцінювальних критеріїв тощо).

У реальному процесі спілкування може переважати одна функція або декілька. Це залежить від змісту, який партнери вкладають у конкретний акт спілкування.

Вищим рівнем організації педагогічного процесу і притаманного йому розвивального, виховувального і творчого потенціалу є діалогічний стиль спілкування з молоддю. Він забезпечує морально-психологічний контакт, який має виникати між учасниками педагогічного процесу і перетворювати їх на суб'єктів спілкування. Такий стиль сприяє подоланню різноманітних психологічних бар'єрів під час взаємодії викладача з вихованцями (вікових, соціально-психологічних, мотиваційних, пізнавальних, ціннісних тощо); трансформує традиційну для молодих індивідів позицію підкорення, підпорядковування на позицію співпраці та перетворює їх на суб'єктів власної діяльності; створює продуктивні міжособистісні взаємини студентів із наставниками, у яких органічно поєднуються діловий і особистісний аспекти спілкування, виникає цілісна соціально-психологічна структура виховного процесу.

Виокремлюють діалогічну та монологічну тенденції в розвитку педагогічного спілкування. Діалогічне спілкування орієнтоване не лише на потреби викладача, а й на інтереси і потреби студентів; накопичення потенціалу злагоди і співпраці, свободи дискусії, передавання знань і соціальних норм як особистісно пережитого досвіду, що вимагає індивідуального осмислення; прагнення до творчості, особистісного і професійного зростання, імпровізаційність, готовність до пошуку; домінування методів і прийомів, спрямованих на організацію самостійної діяльності індивідів, прагнення до об'єктивного контролю результатів діяльності вихованців, індивідуального підходу та врахування полімотивованості їхньої поведінки; особистісну (але не статусну) рівність педагога і студентів, суб'єкт-суб'єктні стосунки між ними.

Одним із основних засобів виховання культури спілкування є рідна мова. Через неї здійснюється духовне становлення особистості, а також складний процес самоусвідомлення і самоствердження. Мова забезпечує і духовно-моральне зростання, і занепад людини, ідентифікує її духовне Я.

Із внутрішнім психологічним станом людини тісно пов'язана функція моралі, яка є закритою (прихованою) і не завжди виходить назовні. Внутрішній моральний статус особистості часом не доступний для середовища, оскільки часто людина на рівні слова виявляє розуміння християнської моралі, однак у діяльності поводить себе аморально. Функція внутрішньої моральної актуалізації пов'язана із чинником морального ототожнення і визначається збігом слів і дій у моральному аспекті.

Педагог несе відповідальність за формування людського в людині. Йому слід творити культуру моральних відносин, спілкування, незважаючи на суспільні негаразди. У цьому вчитель повинен керуватись усвідомлення свого обов'язку перед суспільством, учнями, їх батьками, перед собою як людиною, яка добровільно обрала власний шлях і всі пов'язані з ним обов'язки.

Інформаційний ресурс

Актуально:
9 ПРИНЦИПІВ ОСОБИСТОЇ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ГІГІЄНИ

У сучасному світі інформаційна безпека - проблема не тільки компаній і держав, а й кожного з нас. Щоправда, не стільки в сенсі відбиття інформаційних атак, скільки в сенсі захисту від маніпулятивних впливів тих чи інших компонентів медіапростору.

Інформаційний ландшафт радикально змінився. Тенденція останнього часу - вакханалія слова, а саме:

- Збільшення кількості джерел інформації - за рахунок популярних майданчиків в соціальних мережах і нових інтернет-ЗМІ;

- Зниження якості інформації - екстремально висока суб'єктивність контенту і частка оціночних суджень, відсутність перевірки достовірності інформації;

- Підміна понять, переважання незбалансованих, перенасичених ідеологемами повідомлень.

Навіть людина, що має доступ до інсайдерської інформації національного значення, критично мисляча і така, що адекватно сприймає дійсність, занурюючись в цю каламутну воду, може втратити душевну рівновагу.

Тобто нова, не найприємніша, але неминуча комунікаційна реальність потребує нових компетенцій. Тому що повна відмова від ЗМІ - дещо дивний підхід, що не сприяє особистій ефективності більшості соціально інтегрованих громадян. Зрозуміло, можна гордо заявляти: "Я 10 років не дивлюся телевізор", і при цьому переглядати youtube-ролики, що представляють собою квінтесенцію ТВ-пропаганди, але навряд чи це чесно щодо самого себе. Набагато більш продуктивна стратегія - виробити екологічну та гігієнічну систему інформаційного обміну із зовнішнім світом.

Почнемо з того, що мас-медіа (і традиційні, і так звані new media) виконують традиційні інформаційні функції.

Завдяки їм люди:

Функція 1. Отримують інформацію про нові події

Функція 2. Розважаються

Функція 3. Намагаються зрозуміти своє місце у світі

Функція 4. Дізнаються про соціально схвалювані та не-схвалювані моделі поведінки.

Виходячи з цього, ми можемо сформулювати принципи особистої інформаційної безпеки. Їх можна сформулювати і більше, ніж 9, але це трохи розмиє суть проблематики. Тому обмежимося наступним переліком:

1. Обмежте (принаймні, на свідомому рівні) значимі для себе ролі ЗМІ тільки функціями № 1 і № 2. У сучасному світі не варто покладатися на мас-медіа, з точки зору самоідентифікації та соціальної інтеграції-інтеракції. Ідеологеми та міфологеми занадто ненадійні та оманливі, щоби приймати їх за інструкцію дій.

2. Спробуйте зрозуміти, хто визначає редакційну політику ЗМІ, яким ви довіряєте. І які економічні та політичні (а можливо, і релігійні) інтереси цього суб'єкта.

3. Отримавши будь-яку інформацію, намагайтеся зрозуміти, хто за нею стоїть, які інтереси переслідує, і наскільки ці відомості можуть вплинути саме на ваше майбутнє.

4. Якщо інформація здалася значущою для майбутнього, перегляньте кілька її інтерпретацій. Бажано, в джерелах, що мають різних авторів і різну редакційну політику. Така перевірка інформації - запорука особистої інформаційної безпеки.

5. Якщо інформація викликає сумнів, не поширюйте її - хіба що обговоріть з компетентними людьми для верифікації. Тому що: 1) ноосфера засмічена відходами людської думки; 2) нам не дано передбачити, чим наше слово відгукнеться; 3) ефект бумеранга примітний тим, що беручи участь у просуванні злісного мема, ми, тим самим, ще більше погіршуємо інформаційну екологію своєї сфери проживання і отримуємо відповідний зворотній зв'язок.

6. Перед тим, як все ж стати носієм інформаційного вірусу, порахуйте до 100. У більшості випадків сучасні маніпуляції суспільною свідомістю розраховані на рефлекторне бажання людини поділитися новиною. Тобто на миттєву продуману реакцію, а не на обдуманий і критично осмислений відгук. Тому розчаруйте маніпуляторів - подумайте, перш ніж клікнути, репостнути, розшарити і т.п.

7. Обережно ставтеся до творів літератури і мистецтва нашого незрозумілого часу. Ідеологеми найкраще впроваджуються саме в цьому форматі.

8. Шукайте історичні аналогії того, що відбувається. Зрозуміло, історія - та ж пропаганда або ж майже пропагандистська рефлексія. Але перевіряючи інформацію, можна отримати цікаві та корисні результати.

9. Читайте хороші книги незаангажованих авторів, що вміють критично мислити. Це чудовий антидот.

Будь-яка правляча верхівка зацікавлена ​​в тому, щоб культивувати у цільових аудиторій інформаційного впливу помилкову свідомість - вигідне для себе уявлення про соціальну реальність. І все це задля цілей, далеких від життєвого благополуччя представників цих аудиторій. Тому порада все та ж - бережіться!

Джерело інформації: http://www.uamodna.com/articles/9-pryncypiv-osobystoyi-informaciynoyi-gigieny/

 

ПОРАДИ ПЕРШОКУРСНИКУ

ПРАВИЛА ВИЖИВАННЯ У ГУРТОЖИТКУ

 

 

7 принципів конструктивної критики

Нічого люди не приймають з такою огидою як поради.
Д. Аддісон

На жаль, в більшості випадків це так. Але чому? Та тому що здебільшого поради перетворюються на достатньбо злу критику, коли одна людина намагається самоствердитися за рахунок іншої.

Як же зробити так, щоб до ваших порад прислухалися? Як критикувати конструктивно? Так, щоб зберегти дружні стосунки з іншою людиною, щоб не знизити його самооцінку і при цьому скорегувати його поведінку? Спробуйте приміряти на себе наступні принципи конструктивної критики.

Створіть атмосферу довіри

Не поспішайте відразу пропонувати свою пораду іншій людині. Спочатку налаштуйтеся з нею на одну хвилю, щоб вона почала бачити вас одного, охочого допомогти. Поговоріть з нею на нейтральні теми, в яких ви один одного розумієте. І тільки після того як людина припинить захищатися і стане більш відкритою до того, що ви хочете сказати - переходьте до наступного кроку.

Сам-то як вважаєш?

Чомусь люди з великим задоволенням приймають поради від себе, а не від інших. І слідують своїм радам з великим задоволенням. А раз так, по-перше, запропонуйте, щоб людина сама собі наговорила порад. І, швидше за все, половину з того, що ви хотіли порадити, людина скаже собі сама. А так як рада з її власних вуст більш ефективна, ніж рада з ваших вуст, то такий спосіб подачі ради можна вважати більш мудрим.

Похваліть

Навіть якщо ви бачите купу недоліків у роботі іншої людини, в першу чергу, знайдіть те, що вам сподобалося, і похваліть людину за це: «Слухай, те, що у тебе дійсно відмінно вийшло, так це ...». Те, що ви помітили вдалі моменти в роботі іншої людини, дає їй зрозуміти, що ви досить об'єктивний суддя (Вмієте бачити як плюси, так і мінуси). А коли так, то вам можна довіряти і тоді, коли ви будете говорити про недоліки.

Що поліпшити

Оформляйте свої поради у вигляді «Що покращити ...». Замість фрази: «Дизайн сайту у тебе поганий», використовуйте більш м'який вираз - «Дизайн сайту можна покращити». Таке формулювання, по-перше, приємніше на слух, а по-друге, з ним складно посперечатися, бо навіть хорошу річ завжди можна зробити трохи краще. Тому людина зазвичай погоджується, що «є ще куди рости» і «немає межі досконалості».

Будьте конкретні

Ваша порада повинна бути такою, щоб її можна було повторити. Тобто повинна бути примежево конкретною. Якщо говорите людині: «Будь впевненіше», - то їй незрозуміло, чого від неї хочуть. Бо слово «впевненіше» - не зовсім конкретне. Якщо ви говорите: «розкрий плечі, підборіддя на 2 см вгору, дихання глибоке, низом живота, руки спокійно висять ...» - то це вже чітке і зрозумілі вказівки того, що потрібно зробити.

Точно так само після фрази «Потрібно поліпшити колірну гамму сайту» людина навряд чи зрозуміє, чого ви від неї хочете. Додавайте більше конкретики!

Критикуйте поведінку, а не людину

«Так .. Дизайнер з тебе нікудишній», - цією фразою ви наїжджаєте на особистість. А це прикро ... А раз прикро, то не чекайте від людини гарячого бажання наслідувати вашій пораді.

Замість цього говоріть тільки на рівні поведінки: «Тут пропорції не дотримані, тут кольори не дуже точно підібрані ...» Таким чином ви як би говорите: «Дизайнер-то ти хороший, тільки ось помилки бувають у всіх ... давай їх шукати і виправляти ... »

Підведіть підсумки

«Що ти взяв з нашої розмови? Чим вона для тебе була корисною? Що, як і коли ти будеш робити, щоб поліпшити те, про що ми говорили?» Задавши це питання в кінці бесіди, ви зрозумієте, яка частина ваших слів, ваших порад дійшла до іншої людини, а яка загубилася на шляху.

Якщо у відповідь «ні бе, ні ме», то десь у вашому спілкуванні стався збій, і потрібно повертатися на попередні етапи. Якщо людина чітко фіксує, які ваші поради вона для себе взяла, і те, як і коли вона буде їх втілювати - то ОК! Можете себе привітати! Ваші поради дійшли до адресата!

Ну і, врешті–решт, потрібна якась мораль. Наприклад, наступна: не вірте на слово тому, що тут написано! Чи не полінуйтеся перевірити ці 7 принципів у своєму реальному житті. Залиште їх у своїй скарбничці псіхологічних прийомів. Адже головне не знати, головне вміти!

Чого всім Вам і бажаю!

 

Корисні посилання
Різне

© ВП «Лисичанський педагогічний коледж Луганського національного університету імені Тараса Шевченка», 2012-2018