Лисичанський педагогічний коледж
 

Новини

01.09.2015

З метою долучення студентів до національної історії та сприяння самовияву українського менталітету, тандемом студент – куратор, 1 вересня була проведена урочиста лекція «Україна – єдина країна», змістовна лінія якого проходила під девізом «Ми тут. Ми всі. Ми є. Ми гурт. Єднаймося. Ми є той ґрунт подій майбутніх вирішальних» (М. Вінграновський)

 

 

Студенти мали змогу простежити історію бунтів та повстань, долучитися до публіцистичної спадщини Дмитра Павличка, Ліни Костенко, пророчої, чуттєвої поезії Шевченка та Василя Симоненка.

Доцільно використані фрагменти художніх фільмів «Звенигора», «Кармелюк», «Олекса Довбуш», запевнили учасників лекції в тому, що «Україна не живе так, як їй не до вподоби», «ціна незалежності - чиясь кров».

Бурхливо обговорювалися питання соборності, цілісності території, спрямовані на усвідомлення взаємозв'язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю.

Хвилю емоцій у учасників заходу викликали сучасні композиції Ярмака «Моя страна не упадет на колени!», Олександра Пономарьова «Заспіваєм пісню за Україну».

 

 

В урочистій лекції взяли участь 130 осіб, найактивніші з яких читали поезію «Задивляюсь у твої зіниці», власні твори-роздуми «Я патріот, а це означає…», що стали відображенням внутрішніх переживань.  

 

 

Твори-роздуми «Я патріот, а це означає…»

Пронька Анастасія

1 курс, спеціальність «Видавнича справа та редагування»

 

В мирних країнах небо синє, а на моїй Батьківщині воно неживе, затягнуте страхітливими хмарами. Моя земля пролита кров'ю і гарячими слізьми , але мені не потрібна інша країна, чуже небо і сонце не зігріють мене в безнадійну хвилину. Я завжди хочу жити тут, бо це – моя Батьківщина. Говорять, ми незабаром будемо соромитися нашої мови і того, що живемо тут. Постій, вороже, ти з висновками не поспішай. Ти нас зовсім не знаєш! Моя країна ніколи не впаде на коліна. Мої діти і внуки любитимуть кожен куточок своєї землі, кожну гілочку дерева, найдрібнішу квітку.

Люди, оберніться! Невже Ви настільки сліпі, щоб не побачити хитрих поглядів ворогів, так званих «політиків-сусідів», їх спалені серця і інформаційну брехню. Тільки щира любов, відважні серця спасуть нашу Батьківщину. І одного разу моя Україна розпустить свої золоті коси і з гідністю розставить все по місцях. А нам, молоді, залишається любити її, поважати, плекати, оберігати, захищати як справжньому українцю і патріоту.

 

Дмитренко Олеся

1 курс, спеціальність «Видавнича справа та редагування»

 

Луганщина – наша мала Батьківщина, край шахтарської слави, трудової відваги та мужності. Я народилася у місті Сєвєродонецьку, Луганської області. Це місто одне з найбільших промислових, наукових і культурних центрів Донбасу. Я – патріот свого міста. На мою думку, патріот – це людина яка не байдужа до своєї Батьківщини, поважає традиції, духовні цінності, культуру свого народу. Я вважаю, що для того щоб бути патріотом свого міста потрібно зовсім небагато, лише повага до нього. Якщо у вас є можливість робити щось на благо свого міста, представляти його на конкурсах, олімпіадах, то робіть це. Прославляйте своє місто, розповідайте про нього іншим людям, пишайтеся тим, що ви народилися саме в ньому, і тоді ви з гордістю зможете називати себе патріотом свого міста.

 

Горетая Дар'я

1 курс, спеціальність «Видавнича справа та редагування»

 

Україна – моя Батьківщина , і я пишаюсь що я українка . В Україні я народилася , зростаю , навчаюсь . Я люблю свою Батьківщину . Я люблю її за те що вона просто є така гарна , мальовнича , квітуча . Люблю її гарну або погану , злиденну або багату . Нехай н зовсім гладко ідуть справи , але вона в мене єдина , іншої такої країни немає . І не буде . Україна - це моя рідна земля , яка випромінює тепло рідної домівки . Я вважаю , що любити свою державу треба не за щось , а тільки вже за те що вона нас прихистила та виростила . Як дитина любить свою матір , так і кожен українець повинен любити свою Батьківщину , бо вона – єдина така , бо всі ми - її діти . Вся Україна – як велика сім'я . Тому я забов'язана її любити та поважати . Я дуже засмучена останніми подіями , сподіваюсь ми піднімимося з колін .

 

Кучер Юлія

1 курс, спеціальність «Дошкільна освіта»

 

Я народилася в селі Тошківка, Попаснянського району, Луганської області.Три роки ми жили сім'єю разом із бабусею.Потім батьки переїхали у шахтарське містечко Карбоніт, де знайшли роботу. Мама живе там по цей час.

З самого раннього дитинства мені подобався мій рідний край, тому що на цьому маленькому клаптику України найродючіщі землі, своєрідна природа, та дуже добрі люди. З годом, коли я підрісла, я почала розуміти і цінити свій рідний край по-справжньому.

Зараз я вважаю себе справжнім патріотом України. Але моя Батьківщина – це Україна і, впершу чергу, це моя хата, моя сім'я, моя рідна Тошківка, це українські перемоги чи поразки в любих проявах життя.

Це моя Батьківщина, це моя Україна!!!

 

Корисні посилання
Різне

© ВП «Лисичанський педагогічний коледж Луганського національного університету імені Тараса Шевченка», 2012-2016